Ангел-воротар спокушаеться Землею

У ангела поріг — гора.
Він не накручує годинники
На кожний порух, не горить
Двокрильними в садах над динями.
Не сміє навіть шершню німб
Доставити в належну пору,
На вечір тіні дня випорувать ...
Все інші те, що він так любить,
Для інших ангелів летючість,
А він на варті кровоточить —
Не рай йому, а місце лобне !
Крокує ангел в світлі брами,
Задумався, й чекають душі :
Чи пустить він їх за поріг,
Чи, може, поглядом задушить;
Хто зна, як з ангелами тут до діла,
Можливо, він тиран, причепа
Й від них закриє вічність чолом.
Можливо, він сама душа,
Цей вісник світлової долі.
А ангел погляда додолу
І дума : як там х?роше!