Українська література / Андієвська Емма / Вірші / Вікно
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Вікно

PDFДрукe-mail

Все в протинках, пересвітах, повіках,
Хитається і стигне на лету,
Де жук бекешу тягне з-під латать,
В зеленому прокинувшись по вуха.
Прокинувшись незрячим і німим,
Осяяний, як фартухом, фонтаном.
Всі доторки до звуку підійма,
І звук, як колба на воді, не тоне.
Не втомлює ні доторком, ні сном
І, перейшовши зарікання бродом,
Пливе, відкинувши весь парк на груди,
В клітчатку, плющену в кришталь роками,
Щоб бути після видмуханим в труби —
Калачиків апокаліпсис,
Де обрізають краплі найтугіші ребра.
О світ пересвітів, намиста перелесник,
О світ повік, розвішаних у лісі,
Світ привидів, обернених у листя,
Світ проводів, “світ із світів найліпший”?

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.