«Голос, вкритий лускою...»

Голос, вкритий лускою,
Розгортає водяну пустелю,
Краєвид за краєвидом.
Запрошує: проходь крізь віяло вогню
Тут тебе чекають прадіди
І наймолодші з невільниць.
В полум’я, що чавкає
Крокодилячими пащеками,
Кинь пригорщу перлів,
І перед тобою розступляться
Порфір і ті, що завинені в інші імена.
І на тебе крапатиме мед,
Ти наймолодший, з усіх найстарших.