Вечірня ляґуна

Ляґуна. Штиль. І обрис корабля,
Який колись — у присмерку — пірати.
Серпи зі світел — суходіл на рейді. —
Матерія на вищому щаблі.

Кіоск на набережній. Ліхтаря стебло
В неону діжці, що — усі — широти.
Від молу — море — інші габарити,
Лиш — часом — слину — хвиля, як верблюд.

Готель. Каварня — міні-плянетоїд,
Зі скриньки голос тишу нагнітає.
На пентаграми листя геть пожовкло.

Ще юнаки — гуртом — бальзам поживний,
Хоч вже самі цятки — від багатьох.
Як чути ніч, що суходіл хита.