Клепсидра

На вході — свічка у руці — покійник,
Який, померши, повернувсь до тями
Й — провідника назад — малу дитину,
Що — світ за світом — скіпкою легкою.

На помах палички буття зникає.
Ще вікна сяють, та за світлом — темінь.
Мурують ніч — лиш кельми блиск — титани,
Де вершник, наближаючись, задкує.

Дедалі глибші мороку долоні.
Джерела чути. Збоку десь долина
Тріпоче крильцями, — як вдих, — метелик. —

На купи найтривкіше позмітало.
Шугне — і вирве очі і нутро. —
І тільки вічність, що не знає втрат.