Поезія про кохання — 2
коли виплигує кохання наглим голубом з руки —
вже не лякає нас зліт воронів,
і чи вертітись далі сонцю спопелілому ?
молитва зайва мертвим, ситим зайвий хліб.
бджолиний час плете вузли жорстокі.
на перехресті шлях — мов приспаний змій флейтою.
між нами ходить божевілля. прадіди
звіряються : десь, кажуть, папороть
(ходи !) росте далеко шовковіша.
Збірка «Омана Молока».