«знов довелось нам розминутись  — запорошеним...»

знов довелось нам розминутись  — запорошеним
страхіттями (а, може, просто тільки птаством).
я довго вигрібав світанок з-під снігів.
пустині розляглись до мене, до кінця землі.

набиті вже кишені сажею.
утратили назавжди
наші очі відблиск моря.
з віття виломився вітер

і розвіяв все, що за
собою ми покинули,
відкривши випадково
оману молока.

Збірка «Омана Молока».