Безсоння

Досвітнє : 3 год. 36’

ніч раптом визріла : одне крило — совине, друге — янгольське.
на небі вже давно згоріли райдуги мохнаті. вії — олов’яні.
(по снах так тихо ! папороттю прикидаються сузір’я)
в саду — вважай ! не спотикнись об свіжий пень :
недавно ще ридав тут вітер, як рубали тіні ніжку сонця.

Досвітнє : 4 год. 06’

тарантулем на першу сосну видряпався місяць
і з кам’яного сну, мов овоч, вулиця прокинулась.
(по снах так синьо ! місто — аквареля тиші за вікном)
тоді ніч зраджує мені свої всі попелясті таємниці, що
рясними плямами обляпують пожужманий папір.

Збірка «Нічні перекази».