«я...»

я  —
одержимий вітер, що розлився з глиняної чаші.
міст між утомою і пам’яттю прадерева,
що родить жолуді отрути. сиве полум’я
з далеким присмаком пожежі. овоч, що
цурається віджити, бо сиріший від землі.

глибока незагойна рана на твоїм чолі.
незмивна пляма крови на твоїх долонях.
томливе вижидання неіснуючих птахів,
яких вигадуєш щоранку.

Збірка «Нічні перекази».