«вночі...»

вночі.
дерева розмовляють про столітні недоречності.
а на дні порцелянового
глечика лежать :
стеблинка літа, оберемок сіна і
недогарок того, що зветься пам’ять.
вночі.
в моїх обіймах
птахи звивають гнізда  — безпечніші.
і місяць гострим пазурем
таврує мою кору  — неспокійну
мою совість.
даремні ж всі оці зусилля ! :
коли  — вночі  —
нікого овочі мої
не в силі заманити.

Збірка «Нічні перекази».