Пташиний диптих

І.

не встиг я вам купити жмутичка веселки
на дорогу  — дрібняків не стало,
вогняні птахи !  —
такий ваш колір став подібний до землі !
маленькою пір’їнкою одурені  — дерева вчора
зігнили. байдужі вам шляхи, заляпані
травою. байдуже, що марно виглядають вас
з-над сонця негритянки.
й вода (не дощ !)  —
вже мов подібна до
розплавленого скла.

ІІ.

ну дайте ! розкажу вам казку про жар-птицю,
хоч вже й
не стало слів
дрібніших від крупинки.
чому ж сердито так сплітаєте з мовчань
розлогі гнізда ?
я
для вас
невтомно чатував на сонце  — в сітях
залишився тільки виворот його очей.
з лун витрусив останній вам можливий звук  —
аж дні прилипли глеєм до долонь.
вам перемалював роки і присмерк на зелене.
попри все ж :
ви родите мені
лиш камінці тугі.

Збірка «Нічні перекази».