Поезія для С.  — 2

прислухатись востаннє
до дощу,
немов до відгомону затривоженого
моря. невідзовно вмерти за одвірком
щастя  — мов невинне пташеня,
що тріску сонця в дзьоб вхопило
і загорілося від нього.

загребти об’їдки твого імени
в пісок безчасся, і шляхи
підземні кинутись
розшукувати  —
в розтрусі років.

Збірка «Нічні перекази».