«у золотім наперстку...»

у золотім наперстку
на дорогу заховав
собі я суть надії,
декілька ілюзій та
поняття вічности.

я подолав
суворі пори року й
всі потопи нескінченні.
кожен сумнів в’їдливий
переборов. пройшов крізь
пошесті жорстокі, крізь
лукаві посмішки й
отруєні слова.

все те я пережив, аби
віддати ввесь маєток свій
у спадок синові, який давно
вже  — кажуть  — вмер
із розпачу недочекання.

Збірка «Нічні перекази».