«минув несамовитий шторм...»
минув несамовитий шторм —
розгнузданий
кінь піною укритий
в глухому гуркоті
морських копит
й як завжди за
собою залишив
руїни — піскові
на березі — ребро зігниле
віддавна вже забутої ґалери
подалі — з нерозгаданих
часів минулих амфора
в якій найстарші срібні риби
без зайвих запитань
вмирають смертю безнадійних
полонянок моря.
Збірка «Від острова до острова»,Видавництво Художньої Літератури «Дніпро» Київ, 1993.