«від осени горять вже трави...»

від осени горять вже трави
моє розхитане судно тоді
спізнілою пшеницею пливе до тебе
володарко країни де потоки висохли
над нами висить гострий місяць  —
магічний ключ мов до непрохідного
таємного проходу до якого силоміць
зганяє нас безстрасний час
в ногах вужино стежка шерехтить
якій немає ні початку ні кінця
хто ж нас переведе туди
крізь проріз пристрасти
у невиразний вимір простору
де море зморене до краю ототожнюється
із виснаженою землею ?

Збірка «Від острова до острова»,Видавництво Художньої Літератури «Дніпро» Київ, 1993.