«маяк окатий невсипущо стереже...»
маяк окатий невсипущо стереже
безмежний простір моря що
за нами переораний
поржавленим стерном
освітлює щораз нові стежки
що в’ються до казкових берегів
де (кажуть) мріє в золоті
та молоці обіцяна земля
і поки не осліпне око маяка
ми колом будемо пливти
наївні — навкруги
одної вихідної точки
дарма
наздоганяючи себе.
Збірка «Від острова до острова»,Видавництво Художньої Літератури «Дніпро» Київ, 1993.