«коли зненацька передчасна сивина зими...»
коли зненацька передчасна сивина зими
торкнеться наших голубів довірливих
коли зів’яне в заширокій пам’яті
останній крайній спомин про
вчорашнє теперішнє й неіснуюче
коли поліття запізніле зникне
у вирі розхвильованої папороті —
в нестиглому горісі ми замкнемося
аби повік
ніколи вже не знати смерти.
Збірка «Від острова до острова»,Видавництво Художньої Літератури «Дніпро» Київ, 1993.