«з розколеного яблука...»
з розколеного яблука —
останній запах осени
на вітряках — розп’ятий вітер
ти заховалась під крило птаха
що вирій пропустив забув
на березі зими —
криниця до якої янголи гуртом
злітаються коли смеркає
допомогти — нікому з них
ніяк мені
начерпнути води твоєї
свічадо плеса не розбивши.
Збірка «Восені вода».