«стрілки годинника...»
стрілки годинника
прошили непомітно
секунду пристрасти
століття самоти
запізно ! — кажеш
ніч — загуста
в твоїх очах зійшли старі
незаймані ліси
ти мовиш : буду йти — прощай !
снується за тобою запах неспокійної води
кульгає за тобою сонце кимось вже проколене.
Збірка «Восені вода».