«відклавши спрагу нас...»

відклавши спрагу нас
на завтра затопивши
в гіркім вині
останні неспокої
повертаюся до себе

а завтра (буде ніч !)
твоя усмішка і
метеликовий дотик може ще
врятують
нас від мене