«роса вже звоювала всі поля сади луги...»

роса вже звоювала всі поля сади луги
перлиста гусінь рання в плоскім царстві моху
душа на срібнім волоску тремтить
немов до вічности чомусь пришита
павук заблуканий в липкій траві
від дерева до вітру осінь тче
іржавим волокном замотані
всі наші порухи
найменший з наших задумів
і все те що колись було за нами
і все те що осталось перед нами

ми постарілися до невпізнання
за ніч одну
мов за цілісіньке життя

Збірка «Щодень щокрок».