«мов відголос...»
мов відголос
далекої пожежі час гуде
в піщаному годиннику й
ніхто не слухає не чує
на ярмарку сліпець розказує роззявам
вилискуючі кольори в яких
щовечора заходить сонце
хтось випив те вино застояне
і вже не пізнає себе
друг утопився у росі
і нікому його тут воскресити
вузький безвихідний
шлях плутається в завороженому колі
навколо тиша й сутінки лягли
звисає за плечима чорний птах
ніхто не сміє заперечувати сон пророка :
обіцяна земля — ніяка вигадка мойсея
Збірка «Щодень щокрок».