«вогонь допив останню краплю маку...»

Друк

вогонь допив останню краплю маку
розгризене за ним те поле де стою
я  — непотрібний страхопуд якому ворон
очей не виклював із рукава  — солом’яна
долоня й пташеня безкриле в ній : невже ми
заложники вогню що мимоволі нас забув ?


Збірка «Пам'ять фрагментарна ».