«Усмішка ця моя — звичайний міст закинений між двома снами...»
Усмішка ця моя — звичайний міст закинений між двома снами
Під шкірою мигтять краплина неба і жнива дощів
На дні моїх очей вигадує новіші дрейфи море
Моя душа — звичайний мертвий час що між двома потопами
Цикл «Згоряють острови».