«щодень...»
щодень
за поколіннями дерев вмирають покоління комашні
і граються в грозливі гураґани незаможні діти
тканини неба в’януть щораз поважніше, десь вода
переливається з очей птахів що повернулися із вирію
у пам’ять моря
і засідає за пустелями на нас конечна повінь сарани
щодень
Цикл «Згоряють острови».