«коли ми вижиємо суворі зими...»

коли ми вижиємо суворі зими
море роздереться на пташині
заклики на вогняні шматки а
за тобою (кажеш) непережиті
світанки за мною незліченні
(чуєш) струї самоти й сонця

розґвинчені коли ранок коли
ранок проспиться коли ранок
прокинеться зовсім молочний
я тебе поцілую ми собі хату
збудуємо з піску і мертвого
листя над тишиною (не плач)

Цикл «Уривки для Anne Marie».