«а тут собі така щоденність...»

а тут собі така щоденність :
ти  — зліва а я  — справа
між нами  — і калюжа й океан
в якому з них мені топитися ?
і по якому будеш плавати в той час ?

як тільки ти на мене глянеш
 — в ту саму ж небезпечну мить  —
зі світу кольорів і запахів і звуків
в рефлексі самозахисту
(куди ?  — не відаю)
зникаю.

Цикл «Заложники стирання».