«мнічого не боюсь...»

мнічого не боюсь
хіба лише своєї тіні
що мов прив’язана до п’ят
утомленому тілу не дає спокою

а як її не стане  —
чи вистачить в ту мить
для вічности
мізерна порошинка що останеться
з того що звалося колись
в мені
душа ?

Цикл «Заложники стирання».