«в руці — недогарок мого зачаття...»
в руці — недогарок мого зачаття :
немов докурюю кінець життя
і вже за мною в’ється дим того
ким (може) був колись або й ніколи
із ворогами щирими із друзями лукавими
не встиг вино до дна допити
(кінчалася вечеря — хтось всі келихи розбив)
не стало часу щоб себе пізнати
як слід або хоча б лиш мінімально
з чола стікає потом кров незмивна
немов з порожнього дірявого відра
клітина за клітиною противиться
процесу затирання : лопає й
в ту саму ж мить зникає
куди мені на цім жорстокім перехресті —
недогарку що ніби без душі без тіла :
коли життя зрікається ледь мертвого
а смерть цурається
того який вже майже вічний ?
Цикл «Замість молитви».