«по цілім вічному раю...»
по цілім вічному раю — шукай ! :
не знайдеш дерева що родить яблука
серед яких зло сусідує із добром
нема (коли хтось задрімав)
нагої жінки яку кременем хтось витесавv
з того ребра що виявлялось зайвим
бракує змій підступний що невпинно намовляє
наївну овоч заборонений зривати
і ним ділитися — якою б не була за це ціна
не видно бога — може не існує може лиш заснув ?
не чути бога — чи ж йому доречно
когось карати потом і болотом
вигнанням і кінцевим спопелінням
за гріх якого не було й не буде ?
при брамі між водою і піском немає янголів
що з сіркою в очах з огнем в руці
всіх блудних проганяють за поріг едему
без тіл без душ без плям без тіней
безсмертні ми блукаємо від безпочатку
до безкінця безвихідної вічности
по тім раю що навіть і не наша власність
хто скаже чи щасливі ми в цім позавимірі —
коли не скуштували власними устами
ані цикути заздрости ані спокуси меду
хоч раз ?
Цикл «За птахом — птах».