«по цілім вічному раю...»

Друк

по цілім вічному раю  — шукай ! :
не знайдеш дерева що родить яблука
серед яких зло сусідує із добром
нема (коли хтось задрімав)
нагої жінки яку кременем хтось витесавv з того ребра що виявлялось зайвим
бракує змій підступний що невпинно намовляє
наївну овоч заборонений зривати
і ним ділитися  — якою б не була за це ціна
не видно бога  — може не існує може лиш заснув ?
не чути бога  — чи ж йому доречно
когось карати потом і болотом
вигнанням і кінцевим спопелінням
за гріх якого не було й не буде ?
при брамі між водою і піском немає янголів
що з сіркою в очах з огнем в руці
всіх блудних проганяють за поріг едему

без тіл без душ без плям без тіней
безсмертні ми блукаємо від безпочатку
до безкінця безвихідної вічности
по тім раю що навіть і не наша власність
хто скаже чи щасливі ми в цім позавимірі  —
коли не скуштували власними устами
ані цикути заздрости ані спокуси меду
хоч раз ?


Цикл «За птахом  — птах».