Моріц Розенфельд (Моя пісня)
(із збірки «Lieder des Ghetto»)
О вірте, не золота бренькіт мені
Викликає з серця пісні,
Не ласка панів та принуки
Настроюють струн моїх згуки.
Тільки рабське зітхання й стогнання
Викликає мій спів,
Те горюче співання й благання
За моїх убогих братів.
Отак зійшла юність, неначе у сні,
І мужа знесилюють труди.
Чим можуть за теє віддячить мені
Убогії люди?
У них лише сльози за сльози тепер
Замість золотої мамони;
На сльози то я мільйонер
І плачу за мільйони!
Lieder des Ghetto von Morris Rosenfeld. Autor – Ubertragung aus dem Judischen von Berthold Feiwel, mit Zeichnungen von E. M. Lilien. Berlin: Funfte Auflage, [без року].
Вперше переклад опубліковано в «Неділі» (1911, 11 червня). Подається за виданням: Франко І. Твори. 1929. Т.27. С.342.
Чому цей короткий твір, суворо витриманий в дусі класової боротьби бідних експлуатованих євреїв проти багатих євреїв-експлуататорів, підпав під заборону – нині здогадатись неможливо. Певно, російським комуністам на той час обридли всякі євреї, і бідні, й багаті – от і викреслили їх усіх разом з їхньою класовою боротьбою.