Франко Іван - Строфи («Ті, що крізь помилки до правди добиваються...»)
Українська література / Франко Іван / Вірші / Строфи («Ті, що крізь помилки до правди добиваються...»)
В базі 4495 віршів 567 авторів.

Строфи («Ті, що крізь помилки до правди добиваються...»)

PDFДрукe-mail

1

Ті, що крізь помилки до правди добиваються,
Мудрецями називаються;
А ті, що в своїх помилках угурні,
То справжні дурні.

2

Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,
Той був неначе без очей лице;
Хто в добрій вірі жив, а в злих ділах,
Той воду лив у збан, в якім розбив денце.

3

Як полоняник, що його в неволю
Ведуть, думками в рідний кут літає,
Так той, що читанням книжок святих занятий,
Все в царстві правди і добра витає.

4

Вода, що довго капає на камінь
І в камені проверчує діру,
Отак, хто книги праведні читає,
З болота буденності вилітає,
З душі брудоту й погань вимітає,
Що уподоблює його звіру.

5

Хоч хто мудрий у житті, а письма не знає,
То він буде мов той пліт, що підпор не має.
Бо як пліт той без підпор вітер валить скорий,
Так безграмотний паде без знання підпори.

6

Цареву тайну берегти порядно,
Бо зрадників карають безпощадно;
Та славу божу тайною покрити  —

Се злочин, мов у землю скарб зарити.
Карається не раз найгірш усіх,
Як непростимий проневірства гріх.

7

Хоч би ти попіл їв і землю гриз,
А не позбувся злости,
То не заслужиш ти у праведних
Одного «бог да прости!».

8

«Блаженний той, хто дба про душу слуг своїх»,  —
Так сказано в письмі святому.
Та горе тому,
Хто ніби дба про душу їх,
А тіло працею надмірною втомляє,
Тілесним недостатком оскорбляє.

9

Краще малеє надбання
З ласкою бога набути,
Як незліченне багатство
Серед проклять загорнути.

10

В здоровому тілі здорова душа,
Та часто буває не варта гроша.
В уломному тілі буває душа,
Що красою світ весь і бога втіша!



зі збірки «Давнє й нове»