Франко Іван - Моїй дружині
Українська література / Франко Іван / Вірші / Моїй дружині
В базі 4495 віршів 567 авторів.

Моїй дружині

PDFДрукe-mail

Спасибі тобі, моє сонечко,
За промінчик твій  — щире словечко!
Як промінчика не здобуть притьмом,
Слова щирого не купить сріблом.

В сльоту зимнюю, в днину млистую
Я дорогою йду тернистою;
Кого я любив, ті забулися,
А з ким я дружив  — відвернулися.

Відвернулися та й цураються,
З труду мойого посміхаються,
В порох топчуть те, що мені святе,  —
А недоля й тьма все росте й росте.

Важко дерево з корнем вирвати,
Друга давнього з серця вигнати.
Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою,
Де брехня сичить вкруг гадюкою.

Та як радісно серед трудного
Шляху темного і безлюдного
Вгледіть  — світиться десь оконечко!…
Так у горі нам  — щире словечко.

То ж за дар малий, а безцінний твій,
Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,
За той усміх твій не вдослід журбі
Спасибі тобі! Спасибі тобі!

Написано д[ня] 27 січня 1887 р.,
досі не друковано.