Під вербами

Верби старі похилилися там,
В хвилях купаються віти;
Сонячним пишним промінням з небес
Річка й дерева облиті.

Кладка під вербами; бачу на їй
Дівчина там молодая,
В хвилях полоще вона полотно.
Бризками воду збиває.

Все в тії дівчини любе таке.
Все і вродливе, і пишне:
Карії очі  — мов зорі з небес;
Губи  — червоная вишня.

Хвилі волосся спадають униз;
Дужі й малі рученята…
Дівчино! хто вже побачив тебе,
Той не здола не кохати!

1885 р.