«Блискучії зорі, небесні світила...»
Блискучії зорі, небесні світила
І очі ясні;
Троянда пахуща, коханая мила,
Квітки і пісні!…
Природо… кохання… душі раювання —
О, знаю я й вас;
Але в мене інші в душі почування
Живуть у сей час.
О, зорі, трояндо і мила єдин
Все серце в крові:
В неволі ще досі вся наша країна, —
Невільниці й ви!
В неволі країна, і все умирає,
Ввесь край мій — труна,
І зорі згасають, троянда всихає,
І мила смутна.
Природо… кохання… душі раювання…
Квітки і пісні!…
Я ж бачу кайдани, я ж чую — стогнання
Рвуть душу мені!…
1892.