«І тридцять літ, і триста літ…»

І тридцять літ, і триста літ,
зелені склавши крила,
верба стояла край воріт
і стиха говорила.

Лелеки кликали в політ.
Дорога в даль куріла.
Верба стояла край воріт
і стиха говорила…

З-під неї вимчала у світ
хлоп’ят ватага ціла!
Вона ж стояла край воріт
і стиха говорила.

Махала вслід: «Агей! Привіт!»
Лист — прала в дощ… Вітрила.
Отак стояла край воріт
верба та й говорила…

Уяво! лине космоліт,
а пам’ять — як вітрила:
…верба стояла край воріт
і стиха говорила…

Вже тіні тіней — крила віт,
їх зрушити несила.
Верба стояла край воріт —
як пісня посивіла.

1981

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.