«Гідність, що милостині прохає…»

Гідність, що милостині прохає,
мужність, яку власна тінь жахає,
честь, прямота, що потоплені в винах,
неперекрита хата вдовина —
всі неподобства і горе земне…
мучте мене,
мучте мене!..

Ви, що серця на добро настру́нили,
ви, що йдете непорочно юними,
ви, що змітаєте нечисть з землі,
духу твердого мого ковалі,
ви, чия кров не згаса на знаменах…
вірте у мене,
вірте у мене!..

1959

Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.