Коротич Віталій - Тінь
Українська література / Коротич Віталій / Вірші / Тінь
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Тінь

PDFДрукe-mail

Наші тіні пахнуть асфальтом.
По сухому тілу Землі
нас розстелено, наче шпальти
непотрібних газет на столі.
Нас розстелено під ногами,
під колесами автотрас,
і зарослими берегами
древніх рік розіслано нас.
В трав зеленім переплетінні
зачаїла тіні весна.
У воді потопають тіні,
випадаючи із човна.
Із життя, наче з двобою,
вивільняючи довгий вік,
тягне довгу тінь за собою,
наче пам’ять свою, старик…
— Тіне,
чом ти об ноги б’єшся
і торкаєш чужі сліди?..
— Упадеш колись — і зіллєшся,
і з’єднаємось назавжди.
— Тіне,
контуре мій без тіла,
підведися, поруч ходім…
— Не потрібно.
Я б не хотіла,
щоб ми друзями йшли
в твій дім.
Сам іди.
Понад примусовість
Цих подвоєнь, лун, мерехтінь,
пам’ятай,
що пам’ять і совість
за тобою бредуть, мов тінь.
Всі тобою прожиті дати,
радість вся і увесь твій сум…
— Ти навіщо?
— Щоб нагадати,
що не сам ти, не сам, не сам…

1982


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.