До Музи

Неси мене, Музо мила,
у думок безмежний край,
дай орлині дужі крила,
зір сокола бистрий дай!

Щоб я міг вже раз дістаться
на далекий той Парнас,
від сліз, смутку відірваться,
пок уяви блиск не згас.

Дай же руку, ти, незрима,
і веди по тих полях, —
я з замкнутими очима
піду на терновий шлях.

За тобою, мила, йдучи,
може, й видрусь на Парнас,
і Аргіротокс могучий
ще й вінком наділить нас…

Львів, д. 31 січня 1898

Вперше надруковано в збірці Олександра Козловського «Мирти і кипариси», Львів, 1905.
Текст наводиться за збірником Олександр Козловський. Поезії. — Бібліотека поета. Радянський писменник. — Київ, 1966