Кудлик Роман - Новела про бандуру
Українська література / Кудлик Роман / Вірші / Новела про бандуру
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Новела про бандуру

PDFДрукe-mail

Пам’яті гайдамацького кобзаря
Василя Варченка, скараного у Кодні
26 січня 1770 року

Якраз по Йордані, як воду освятили
і в срібних небесах ще дзвін не прохолов,
ще спали снігурі, під крила сховавши голови,
а його підвели і сказали йому: «Пішли».
Повісили через шию вцілілу дивом бандуру.
Він знав вже давно, що кінець, але на мить зрадів.
Зболені пальці нечутно об струни торкнулись,
та руки взяли мотузкою:
«У пеклі дограєш», —
сказали і повели.
Кат вже чекав на першого,
кат тупцював на морозі:
«От затяглося діло, прямо у холоди!
Швидше б приводили першого… Мо’, розігріюсь в роботі…
І у долоні хухав, і вкруг колоди ходив.
І привели. Мотуззя із рук поскидали.
Розгорнули сувій. Все там по правді було:
і що Варченко він, що,ходив з Ремезею,
і що грав гайдамакам, і що за це заслужив.
Холоду він не чув. Чув лиш, як стало тихо.
І кашель, що так його мучив, раптом кудись пропав…
За ліву взяли. На колоду її поклали…
Червоно-червона горобина
зненацька бризнула в сніг…
Червоно-червону ягоду
снігурі чомусь не клювали.
«От уже і без лівої… Не відшукати басів…
От уже і без правої… Що ж ти тепер робитимеш,
як перед раєм зупинять і скажуть:
«Перехрестись»?
А як шию почали гнути,
його непокірну шию,
і гайдамацької шиї зігнути ніяк не могли,
найстарший вирішив раптом: «А нехай собі
ходить безруким!
Все ’дно уже більше не гратиме».
І пустили. З бандурою. Йди…
Він пішов по снігах. Він дивився у небо сріблисте.
Кат був незадоволений: «Так і не розігрівсь…»
Червоно-червону горобину снігурі чомусь не клювали.
А на вітрі бриніла бандура.
І поніс він її у світи…
І поніс у віки.
Бо в оцім дивовижнім світі
Навіть щебет пташиний
безслідно не пропада.
Де вона зараз — не знати.
Та тільки в далекому Чілі
Смаглява гітара Хари
була її рідна дочка…

1970


Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.