Заспів

Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.

Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.

Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.

Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався,
Що до смерті не забуду.

1901

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «До пісні»

«Вітер рідного Поділля». Я родивсь у Крегульці, коло Гусятина, тому й називаю Поділля моїм рідним…
«Голос недалеких дзвонів». Мій батько був парохом і недалеко нашої хати була церква й дзвіниця. (Прим, автора).