«Світів бездонні океани…»

Друк

* * *

Світів бездонні океани,
Життя незглиблений Мальштром!
Від Прометея до Нірвани —
Які великі ви, титани!
Який нужденний я ато́м.

А прецінь глобів метели́ця,
Світів відвічна метушня,
І смерті ніч, й життя зірниця —
Усе в моїй душі міститься.
Який, який великий я!..

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Над рікою»

Б. Лепкий дає до вірша таку ремарку: «Цей вірш якийсь критик назвав туманною філософією. Для мене тут нема ніякої туманності. Велич природи, 200 мільйонів світів, кружляння електронів в атомі, як оборот Землі в Сонячній системі, — все це принижує нас, робить зникаюче маленькими. Та разом із тим, коли подумаєш, чого добився твій розум, яка велич понять міститься в йому, чуєш себе великим і гордим за своє „я“».