«Яке пониження страшне…»

* * *

Яке пониження страшне,
Який примір облуди.
До шлюбу він її веде,
Дивіть, дивіться, люди.

Вже вклякли разом, вже собі
Любов святу шлюбують.
Не вірте їм! Не вірте, ні!
Вони лиш так, жартують.

Жартують, бідні; жарт страшний,
Убійство душ і тіла.
Спиніть їх! Гляньте, він блідий,
Вона як сніг збіліла!

Спиніть їх!.. Годі. Не хотять…
Се прецінь їх робота.
Святим кадилом обкадять
І кинуть до болота.

«Яке пониження страшне&hellip;»