«Я виджу ї. Весела, говірлива…»
* * *
Я виджу ї. Весела, говірлива,
З піднятою високо головою,
Іде помежи людською юрбою,
Немов говорить: «Гляньте, я щаслива!»
Щаслива. Має дім свій і родину,
Муж має рангу високу і плату,
Тримає коні і будує хату,
А любить, кажуть, жінку до загину.
Щастя — та й годі! А я вам говорю:
Облудний підступ і хитра ошука.
Жінкам властива висока наука
Вдавати щастя в нещастю і в горю.
Гляньте незримо в її тайні мисли,
В її бажання сердечні і мрії.
Де ж теє щастя?.. Кругом вітер віє,
Погасло сонце, і хмари нависли.
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Стара пісня»