Спросоння
У сон кріпкий запали ми,
В сон довгий, без пробуди,
І сонно йшли сновидами
Під батогом огуди.
І сонно йшли сновидами,
На сміх і на наруги,
Поміж людьми свобідними —
Мов наймити, мов слуги.
Лиш дехто збудиться часом,
Вп’ялить свій зір в темря́ву
І шепотом пічне крізь сон
Казати щось про славу.
Про тую славу, що огнем
Півсвіту запалила,
Про волю, ковану мечем,
Про ясні срібні крила.
Зірветься з барлога, біжить,
Вимахує руками…
Він світ здобуде… І в ту ж мить
Паде назад без тями.
Краків, 1902
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «На маргінесах»