Сповнилося

Непокликана стала в порозі,
У повітрі шарнула косою
І, як квітка буйна при дорозі,
Горілиць поваливсь головою.

Зачинилися очі вірлині,
І уста затворились пророчі…
Повно світла, кадила в хатині,
Дяк Псалтиру читає дві ночі.

Хрест до трумни вложили і чашу,
Просто зроблену з воску бджільного,
Та забули тернину ткнуть нашу,
Хоть росте її в полі так много.

Домовину з сосни несло братство,
У позиченім гробі зложили…
За життя він не дбав про багатство
І по смерті не має могили.