Острів смерті

До образу Бекліна

Хто роботу зробив,
Хто відбув свою путь,
Хто свій день пережив,
Най чимскорше йде в путь.

Серед моря скала,
Чорний ліс там росте;
Хто терпів за життя —
Най собі відпічне.

Не подують вітри
З-над широких ланів,
Не доходять туди
Ні любов, ані гнів.

Одинокий пором
Біля берега жде
І хрустальним веслом
Зимні хвилі гребе.

Хвилі човен несуть
Через море у гай,
Що було — то забудь,
Що буде́ — не дума́й!

Тихо, тихо кругом,
На скалі смерті храм, —
Одинокий пором
Доїжджає до брам.

Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Під вечір».

«Острів смерті». Твір написаний під враженням однойменної картини швейцарського художника А. Бекліна (1827—1901); картина ця мала широку популярність на початку XX ст.