«Надлетіла хуртовина…»
Надлетіла хуртовина
З опівночі,
Осліпила блискавками
Наші очі.
Надлетіла хуртовина,
Збила квіти,
Ніби вівці, розігнала
Наші діти.
Радо б серце, раді б груди
Заспівати,
Так в ушах нам вічно грає
Гук гармати.
Горло наше, мов кліщами,
Жаль стискає, —
На ту пісню мова людська
Слів не має.
Ой заграйте ж на дзвіниці
Срібні дзвони,
Най лунають аж до неба
Людські стони.
Най лунають аж під хмари
Ваші звуки,
Най почує господь в небі
Крик розпуки.
Замість дзвонів відповіли
Глухо мури…
Вітер гойдає на вежах
Тільки шнури…
Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Цикл «Поезії 1914—1920 років».