Лепкий Богдан - Одинокий
Українська література / Лепкий Богдан / Вірші / Одинокий
В базі 4533 віршів 567 авторів.

Одинокий

PDFДрукe-mail

Ніч, осінь, пустка. їжиться стерня.
Сухе галуззя облітає з пня.

Шумить безлистий ліс, скиглять вітри.
Сльота, імла, нудьга — подруги три.

Побралися за руки, полем йдуть
З села в село. Скучна, безцільна путь.

Стрічає їх якийсь обдертий пліт,
Сухий бур’ян і недоцвілий цвіт.

Стрічає їх новий розмоклий гріб —
Сліди насильства, голоду, хворіб.

Бездомний пес наїжився, біжить,
Кругом луна горить, горить, горить.

Де хата була — там пустий димар
Стирчить вгору, мов кличе з неба кар.

Ні клуні, ні повітки, тільки пліт —
Під ним дідусь — без шапки, без чобіт.

Вірлиний зір кудись у пітьму впер,
Мов ума збувся, одубів, завмер.

Лиш на устах повис тяжкий проклін,
Усі пішли, в селі оставсь лиш він.

Він не піде. Сконає краще тут,
Як біля пня відбитий вітром прут…

Луна горить, скиглять, ревуть вітри.
Сльота, імла, нудьга — подруги три.


Текст наводиться за збірником «Богдан Лепкий. Поезії», 1990. Фрагменти з поеми «Буря».

Виправляч

Якщо ви помітили будь-яку помилку, будь ласка, виділіть текст, натисніть Alt+Enter і відправте нам повідомлення.